Функціонально-цільова структура системи управління цифровим розвитком країни
Існуючи недоліки різних підходів до оцінки цифрового розвитку країни значною мірою можуть бути усунені завдяки використанню системного підходу до цієї проблеми. Такий підхід має істотне значення для побудови ефективної системи адаптивного управління стійким цифровим розвитком на різних рівнях ієрархії, забезпечення належного рівня цифрових трансформацій. Авторами розроблена та апробована у подальших дослідженнях функціонально-цільова структура системи управління цифровим розвитком країни.
Досягнення високого рівня цифрового розвитку країни (ЦРК) багато в чому залежить від побудованої системи управління цифровим розвитком. Особливе значення тут має приділятися формуванню базових принципів забезпечення цифрового розвитку, ідентифікації управляючих чинників і методам управління цифровим розвитком країни. Під час розробки системи управління ЦРК на основі визначення пріоритетних стратегічних і тактичних інтересів держави має бути сформовано стратегічні напрямки підтримки діджиталізації економіки та вплив загроз ЦРК.
Взаємна обумовленість зовнішніх і внутрішніх відносно системи управління явищ діджиталізації в економіці та суспільстві в цілому саме і визначає необхідність застосування системного підходу до дослідження цих процесів, тобто постає необхідність розглядати ці явища та процеси не тільки як самостійну систему, але й як підсистему деякої глобальної системи управління цифровим розвитком.
Базисними принципами системного підходу до розробки системи управління ЦРК слід вказати такі: принцип системності, який полягає в тому, що забезпечується комплексний характер управлінських рішень, аналіз сукупності елементів системи як єдиного цілого або, формальна заборона на аналіз системи як простого об’єднання елементів; принцип емерджентності, який зазначає, що система має особливі властивості, які не притаманні окремим елементам; принцип доцільності існування – принципове існування функції цінності системи, яку можна виразити у вигляді залежності ефективності її функціонування від умов або станів; принцип взаємодії із середовищем, пов’язаний з розглядом впливу зовнішніх впливів або оточення системи на стан її функціонування, тобто систему, яку аналізують, розглядають як частину глобальної системи; принцип роздільності – можливість поділу системи на окремі складові субсистеми; принцип адаптивності системи управління, який означає, що система управління ЦРК має вчасно враховувати зміни впливу факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації та управління окремих господарюючих суб’єктів, їх фінансового стану й інших параметрів в управлінні; принцип альтернативності управлінських рішень, який припускає, що підготовка будь-якого управлінського рішення має враховувати варіанти можливих дій, у тому числі й під час вибору суб’єктів та інститутів глобального середовища, з яким країна взаємодіє [1, 2, 3] . Величезна кількість чинників та індикаторів цифровізації економіки, структурна складність економічної системи та її складових зумовили необхідність розробки функціонально-цільової структури системи управління цифровим розвитком країни (Рис. 1). У такому поданні функціонально-цільової структури на кожному рівні ієрархії управління формуються спеціалізовані комплекси задач, кожні з яких реалізуються у відповідній підсистемі: аналізу інформаційних чинників та загроз цифровізації, ідентифікації стану ЦРК, формування та ухвалення управлінських рішень інституційного середовища. Діяльність роботи підсистеми аналізу чинників та загроз стійкого цифрового розвитку має бути спрямована на аналіз тих впливів, які мають стимулюючий або дестабілізуючий характер дії на стан ЦРК. Такий аналіз здійснюють через виявлення амплітуди й частоти впливів, що визначають зони дії збурень. Остання підсистема має містити блоки вироблення адаптивних якостей інститутів забезпечення цифрового розвитку, блок корекції стану цифровізації, блок координації взаємодії субсистем цифрового розвитку. На блок формування управлінських впливів подаються інформаційні потоки передуючих підсистем управління ЦРК, де особливу увагу приділяють аспектам діджиталізації суб’єктів господарювання.
Таким чином, процес управління ЦРК відбиває послідовність управлінських дій, спрямованих на досягнення та підтримання належного стану цифрового розвитку країни. Він складається з таких основних етапів: постановку завдання з управління цифровим розвитком країни згідно з ідентифікованим станом ЦРК; формування комплексу альтернативних заходів з управління цифровізацією; вибір управлінського рішення; ухвалення рішення з управління ЦРК; організація з виконання рішення, яка передбачає розміщення та підготовку виконавців; доведення рішення до виконавців; коригування діяльності виконавців.
Література
- Бізнес-аналітика багатовимірних процесів: навчальний посібник / Т. С. Клебанова, Л. С. Гур’янова, Л. О. Чаговець, О. В. Панасенко, О. А. Сергієнко. – Х. : Вид. ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2018. – 292 с.
- Концептуальний базис моделювання телекомунікаційного розвитку регіонів методами системного аналізу / Л.О. Чаговець, С.В. Прокопович, С.М. Вознюк, В.В. Чаговець //Комунальне господарство міст. 2021, т. 1. вип. 161. С. 230 – 240.
- Семеног А. Ю. Аналіз світових рейтингів оцінки формування та розвитку цифрової економіки та місце України в них / А. Ю. Семеног // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету С. 38–43. URL: http://www.vestnik-econom.mgu.od.ua/journal/2020/43-2020/8.pdf