Особливості інформатизації інклюзивного освітнього середовища України

Автори
Відомості

Тютюник Ольга Олександрівна

кандидат технічних наук, доцент, Харківській національний економічний університет імені Семена Кузнеця

tutunik.o@ukr.net

Колодочка Валерія Віталіївна

здобувачка вищої освіти, Харківській національний економічний університет імені Семена Кузнеця

На базі проведеного аналізу особливостей створення системи інклюзивної освіти, визначено перспективи розвитку програмних засобів закладів вищої освіти, якими можуть користуватися люди з вадами зору.

У межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366-р, пріоритетними завданнями залишаються створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти,задоволення особливих освітніх потреб усіх учасників освітнього процесу, створення інклюзивного освітнього середовища.

Необхідними умовами формування інклюзивного середовища в закладах вищої освіти є подолання соціальних та психологічних бар’єрів, впровадження педагогіки партнерства, створення універсального дизайну та розумних пристосувань у закладах освіти в межах безбар’єрного фізичного простору.

Багато людей з інвалідністю обмежені у спілкуванні, доступі до об’єктів інфраструктури, ізольовані від суспільства. Невирішеність цієї проблеми породжує ряд серйозних соціально-економічних наслідків. Серед них: дестимуляція трудової і соціальної активності людей з інвалідністю; вимушена самоізоляція; обмежений доступ до інформації; соціальна роз’єднаність людей з інвалідністю і без тощо. Так, в Україні, за неофіційними даними, налічується від 100 до 300 тисяч людей з порушеннями зору, з них понад 10 тисяч це діти. Але за умови правильного супроводу здобувача вищої освіти і гарного технічного оснащення спосіб життя таких людей з інвалідністю може відповідати загальноприйнятим стандартам.

Практично всі спеціалізовані програми для незрячих та слабозорих користувачів комп’ютерівподіляються на наступні функціональні групи:синтезатор мовлення;програми для збільшення вмісту екрана;програми зміни колірних схем, що дозволяють змінити схему на більш контрастну із заданими параметрами;програми, що забезпечують роботу операційної системи і додатків з брайлівськими клавіатурами, дисплеями і принтерами; програми оптичного розпізнавання текстів. Крім того, багато програмних продуктів для людей з порушеннями зору мають комплекс функцій, об’єднуючих в собі як технології синтезу мови, так і екранного збільшення або підтримки шрифту Брайля.

У довгостроковій перспективі навчання сприйняття мовного виводу виявиться більш продуктивним для людей з порушеннями зору, ніж намагання читати текст, нахилившись близько до екрана комп’ютера або смартфона. Це свідчить про те, що інновації відкривають нові можливості для інклюзивної освіти, а самевпровадження у навчальний процес різних цифрових інструментів, якіможуть допомогти в комунікації, вимові, координації та розпізнаванні об’єктів здобувачам вищої освіти з вадамизору.

Серед таких цифрових засобів можна виділити:

Значущою проблемою освіти є відсутність україномовних додатків для людей з порушеннями зору. З початком 2000-х років програмного забезпечення з українською мовою ставало дедалі більше: з’явився перший читач екрана, перекладений українською з’явилися нові синтезатори з підтримкою української мови. Проблема з українською мовою для незрячих людей стоїть особливо гостро, оскільки люди з вадами зору можуть сприймати мову лише на слух і різні синтезатори можуть вимовляти англійські слова по-різному.

Таким чином, одним із напрямів щодо підвищення ефективності та якості навчального процесу в умовах спеціальної та інклюзивної освіти є впровадження методик, що базуються на основі використання цифрової техніки, зокрема використання комп’ютера і його складових та створення різнопрофільних корекційних та навчальних програм. Вивчаючи досвід фахівців з методики використання комп’ютерних технологій, можна стверджувати, що роль комп’ютерної технології у навчально-виховному процесі надає викладачу низки переваг, зокрема: можливість вийти за межі традиційних методів навчання; додаткова мотивація навчальної діяльності, особливо у випадках, коли інші засоби безсилі тощо.