Методичний підхід до експрес-аналізу економічної безпеки розвитку машинобудівних підприємств

Автори
Відомості

Шкребень Р.П.

к.е.н., викладач кафедри міжнародних економічних відносин Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця

Куліков О.П.

к.ю.н., доцент кафедри правового забезпечення безпеки бізнесу Київського державного торговельно-економічного університету

Забезпечення економічної безпеки неможливо без визначення стратегічних орієнтирів, що є найбільш актуальними в інноваційному розвитку промислових підприємств. При формуванні методичного забезпечення аналізу економічної безпеки розвитку машинобудівних підприємств необхідно враховувати результати аналізу глобальних міжнародних умов, загроз та викликів для інноваційного розвитку підприємств та інституційних умов, державних засад регулювання, адже інноваційний розвиток кожного окремого підприємства повинен узгоджуватися із інноваційними орієнтирами держави. Тому об’єкт оцінювання, крім аналізу умов, передбачає розробку сукупності питань-показників для експрес-аналізу економічної безпеки інноваційного розвитку досліджуваних підприємств.

Результати та обговорення. Забезпечити економічну безпеку розвитку значить створити техніко-технологічний потенціал, сформувати можливості для виробництва інноваційних технологій, реалізувати комплексну модернізацію виробництва з впровадженням сучасних досягнень вітчизняної і світової науки й техніки. Дослідити технологічну складову потенціалу економічного розвитку можливо через аналіз кількісних показників, що відображають активність підприємства у створенні нововведень, виробництві та реалізації інноваційної продукції, інноваційності технологічних процесів.

Кадрову складову безпеки розвитку відображає рівень професіоналізму, компетентності персоналу підприємства (як реалізатора змін), та, зокрема, управлінської компетентності (як координатора та організатора у проведенні стратегічних змін, реалізації розвитку), готовність персоналу реалізовувати стратегічні цілі. Тут, мова йде про наявність програм розвитку персоналу, використання різних форм співробітництва для нарощування кадрового потенціалу.

Інформаційна складова економічної безпеки розвитку підприємства представляє собою окремий об’єкт дослідження, оскільки не є однорідною за своєю структурою. З одного боку, вона відображає специфіку та склад інформації, необхідної підприємству для проведення інноваційних змін, а з іншого, формує основні вимоги до порядку розкриття інформації підприємства, його поведінки на ринку тощо.

Проведений аналіз процесів розвитку машинобудівних підприємств Харківського регіону за період 2017-2021 р.р. показав, що найбільш актуальними для них були такі стратегії організаційного розвитку: відкриття філій та представництв на нових ринках, та створення спільних підприємств та виробництв із високотехнологічними компаніями галузі. Таким чином, підприємства, що реалізують такі стратегії, представляють базу для дослідження стану їх економічної безпеки. До таких підприємств належать: підприємства індустріальної групи «У.П.Е.К.» (ПАТ «ХАРП», ТОВ «ЛКМЗ»), корпорація «ФЕД», до складу якої входить ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», ПАТ «Завод ім. Фрунзе», ПАТ «Завод «Південкабель».

Слід зазначити, що сучасні дослідження оперують різними визначеннями та кількісними мірами рівнів економічної безпеки підприємств [1, 2, 3]. Тому оцінювання кожного рівня вимагає визначення чітких критеріїв та ознак станів економічної безпеки розвитку підприємств за виділеними складовими економічного потенціалу розвитку.

Розроблений методичний підхід до експрес-аналізу складають етапи-завдання, вибір методів розрахунку, формування системи показників, інтерпретацію отриманих результатів оцінювання для визначення рівня економічної безпеки розвитку підприємства [4]. Для проведення експрес-аналізу стану економічної безпеки розвитку машинобудівних підприємств доцільно сформувати систему показників за технологічною, кадровою та інформаційною складовими їх потенціалу розвитку. Розроблена методика містить 30 контрольних показників, які можуть бути визначені відповідями так або ні (відповідно виміряні числами 1 або 0). Такий підхід спрощує проведення аналізу та інтерпретацію отриманих даних, та дозволяє швидко оцінити підприємство з позиції доцільності розгляду його як потенційного партнера, стан якого відповідає економічній безпеці розвитку. Таким чином, максимальна кількість балів, яка може бути поставлена підприємству – 30, а стан їх економічної безпеки розвитку може бути визначений такими рівнями: не достатній – від 0 до 10 балів; достатній – від 11 до 20 балів; достатньо високий від 21 до 25 балів, високий – від 26 до 30 балів. Джерелом отримання інформації є корпоративні сайти досліджуваних підприємств та результати опитування експертів.

Висновки. Основною ідеєю розробленого методичного підходу виступає розробка та реалізація взаємоузгоджених управлінських рішень щодо проведення експрес-аналізу економічної безпеки розвитку. Методичний підхід до експрес-аналізу складають етапи-завдання, вибір методів розрахунку, формування системи показників, інтерпретацію отриманих результатів оцінювання для визначення рівня економічної безпеки розвитку підприємства. За результатами оцінювання рівнів економічної безпеки за параметрами техніко-технологічної, кадрової, інформаційної складових потенціалу розвитку виділено об’єкти загроз щодо неузгодженості між цілями та побудовано комплекс заходів з економічної безпеки організаційного розвитку.

Література

  1. Ляшенко О. М. Концептуалізація управління економічною безпекою підприємства: монографія / О. М. Ляшенко – Луганськ : вид-во СНУ ім. В.Даля, 2011. 400 с.
  2. Козаченко Г. В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення : монографія / Г. В. Козаченко, В. П. Пономарьов, О. М. Ляшенко К. : Лібра, 2003. 280 с.
  3. Рейтинг корпоративного управління – IBI-Rating URL: https://www.ibi.com.ua/.../pravila-ta-reguljuvannja-tipy-rejtingov-rejting
  4. Отенко І. П., Комарков Д. В., Шкребень Р. П. Організація фінансово-економічної безпеки бізнес-процесів інноваційного розвитку підприємства. Бізнес-Інформ. 2017. № 10 С. 144–149.