Мотивація персоналу як чинник інноваційно-безпечного розвитку підприємства

Автор
Відомості

Задорожко Гліб Ігорович

Кандидат економічних наук, доцент, Національний університет «Одеська політехніка»

g.i.zadorojko@op.edu.ua

З урахуванням великої кількості досліджень у напрямку мотивації та інновацій, у сфері теорії мотивації персоналу саме як основної складової формування безпечного механізму ефективного інноваційного процесу на підприємстві, що є доволі актуальним питанням для сучасних українських реалій для розвитку сучасних українських підприємств.

Необхідність численних та масштабних змін і впровадження інновацій у діяльності українських підприємств ставить перед сучасними суб’єктами господарювання ряд все більш складних завдань. Одним з найсуттєвіших чинників інноваційного розвитку, на який слід звернути увагу, є персонал підприємства, та конкретно його мотиваційна складова. Адже, в сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств жодне із завдань впровадження і здійснення інноваційних змін в самих різних сферах неможливо здійснити без зацікавленості персоналу у його вирішенні.

Вмотивованість працівника є одним з найголовніших факторів, що характеризують його здатність освоювати та успішно використовувати нові технології, підвищувати рівень своїх трудових здібностей і адаптуватися до змін в процесі інноваційного розвитку. Слід враховувати, що крім конкретно встановлених керівництвом безпечних трудових умов, у кожного працівника на підприємстві існують і власні особисті мотиви, які через певні засоби стимулювання можуть спонукати його до ефективного виконання повсякденних обов’язків і завдань.

Для виявлення факторів, що перш за все потребують уваги підприємця задля забезпечення трудового процесу відповідним до його вимог персоналом, необхідно визначити, як саме співвідносяться між собою чинники ефективності інноваційного процесу і трудовий потенціал його учасників, як успішність впровадження інновацій на підприємстві залежить від мотивації персоналу, та що являє собою поняття мотивації працівників.

Потенціал підприємства до інноваційного розвитку являє собою органічне поєднання як матеріальних складових, так і нематеріальних чинників його формування. Успішне впровадження нововведень в організації неможливе без формування адекватного існуючим запитам кадрового потенціалу. При цьому для формування інноваційної активності персоналу необхідно приділяти увагу процесу мотивації трудового колективу та ефективному стимулюванню праці.

Створення ефективної системи мотивації дає змогу працівникам через реалізацію наявних трудових здібностей задовольняти свої потреби, та стає важелем підвищення результативності праці та успішного проведення інноваційних перетворень в руках керівництва. Таким чином при правильній взаємодії керівництва і працівників відбувається об’єднання їх цілей, при взаємній зацікавленості в успішному впровадженні інновацій та послідуючому розвитку підприємства.

Вивчення здобутків існуючих теорій мотивації дає підстави стверджувати, що інноваційний розвиток підприємства значною мірою залежить від готовності персоналу до інновацій, та їх вмотивованості для досягнення поставлених цілей, що стоять перед підприємством у процесі здійснення нововведень. Мотиваційне забезпечення при цьому повинне включати як матеріальне стимулювання, так и нематеріальні засоби заохочення до трудової діяльності.

Література

  1. Ємельянов О.Ю. Інноваційний розвиток підприємства: критерії та вплив / О.Ю. Ємельянов, І.З. Крет, Т.О. Петрушка // Збірник наукових праць ЛОГОС. – 2020. – С. 24-26.
  2. Хмизова О. В. Напрями розвитку інноваційного потенціалу підприємств / О. В. Хмизова, О. М. Сисан // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу “Києво-Могилянська академія”]. Серія : Економіка. - 2016. - Т. 285, Вип. 273. - С. 83-88. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npchduec_2016_285_273_16