Модель редукції інформаційного простору в процесах антикризового управління
У роботі було показано необхідність удосконалення підходів щодо комплексної оцінки розвитку регіональних систем, що дозволить розвинути моделі антикризового управління регіоном та підвищити якість управлінських рішень щодо виведення регіонів з економічної кризи. Проаналізовано поняття «регіон» на основі тверджень науковців та побудовано модель комплексної оцінки рівня розвитку регіонів із застосуванням методу неповної редукції «центра ваги» та метод повної редукції «таксономічний показник рівня розвитку».
За сучасних умов функціонування регіональні системи дедалі більше стикаються з проблемами економічної кризи. Це пов’язано з різними факторами, такими як зміни у світовій економіці, геополітичні конфлікти, зростання цін на енергоносії та багато інших. У таких умовах необхідна актуалізація підходів ефективного антикризового управління регіоном як важливого інструменту для пом’якшення наслідків кризи. Таким чином, актуальність проблеми антикризового управління регіоном на різних рівнях ієрархії управління полягає в тому, що вона безпосередньо впливає на економічний розвиток регіону та благополуччя його мешканців.
У рамках дослідження є важливим розкриття сутності поняття регіону на макрорівні. Оскільки регіон відіграє ключову роль в системі антикризового управління, тому розуміння його місця у цій системі також має значення. Так, В. Ю. Керецман під регіоном розуміє певну територію в межах однієї або декількох держав, яка є однорідною за певними критеріями (економічними, демографічними, екологічними, етнічними, соціальними, культурними) і за цими критеріями відрізняється від інших територій [3]. О. Тищенко вважає, що під час визначення сутності регіону необхідно враховувати три обставини: регіон – це територіальне явище, тому територіальна ознака має бути показана в ньому як базова; регіон – частина цілісної соціальної та адміністративної системи, тому має володіти їх основними рисами, хоча й не зводитись до них; регіон повинен володіти замкненим відтворювальним циклом і певною економічною специфікою та формами її прояву [4]. Тобто, регіон – це певна територія, яка має свої межі та має свої унікальні особливості. Якщо розглядати регіон як країну, то це держава, яка може мати свою власну систему правління, законодавство, економіку, культуру та традиції. Кожен регіон може відрізнятися один від одного за соціально-економічним розвитком, географічними та природними умовами, а також за культурними та історичними особливостями. Наприклад, один регіон може бути більш розвиненим, мати різноманітну економіку та високий рівень життя населення, тоді як інший регіон – є менш розвинений, має обмежені можливості та низький рівень життя. Розуміння поняття «регіон» у контексті країни включає розуміння відмінностей між різними територіями, їх характеристик і особливостей. Для процесу створення стратегії антикризового управління регіону важливим кроком є оцінка та спостереження рівня розвитку регіонів. Саме через аналіз сукупної оцінки рівня розвитку регіону можна зрозуміти на якому етапі економічної трансформації перебуває регіон.
Метою роботи є побудова моделі комплексної оцінки рівня розвитку регіонів із застосуванням методів повної та неповної редукції, яка дозволяє виконати подальше рейтингування регіонів та підвищити якість рішень з їх антикризового управління.
Для визначення рейтингу регіонів, в роботі було розраховано таксономічний показник рівня розвитку. Таксономічний показник рівня розвитку є синтетичною величиною, «рівнодіючою» всіх ознак, які характеризують об’єкти. Це дозволяє за його допомогою лінійно впорядкувати елементи досліджуваної сукупності [1].
На здійснення цього методу було взято регіони Європейського союзу та Україну. Обрано показники за 2021 рік, що описують рівень розвитку та стан економіки регіонів: валовий внутрішній продукт, млн. доларів (X1), валовий внутрішній продукт на душу населення, доларів (X2), зростання валового внутрішнього продукту, річний % (X3), рівень безробіття віком 15–74 років (X4), активність населення віком 15–64 років (X5), зайнятість населення віком 20–64 років (X6), інфляція, споживчі ціни (річний %) (X7), прямі іноземні інвестиції, чистий приток (% ВВП) (X8). Оскільки перші три показники схожі за сенсом, було вирішено з цієї групи показників виокремити показник-репрезентант. Теж саме було зроблено з наступними показниками: рівень безробіття віком 15–74 років, активність населення віком 15–64 років, зайнятість населення віком 20–64 років.
Одним з найпоширеніших методів вибору репрезентантів груп є метод «центру ваги». Цільове призначення методу полягає у виборі ознак, які передають найбільш суттєві особливості багатовимірного набору вхідних ознак [1]. Результат методу «центру ваги» наведено на рис. 1.
Тобто, можна дійти висновку, що до показників-репрезентантів належить X2 – валовий внутрішній продукт на душу населення, доларів та X6 – зайнятість населення віком 20–64 років. Далі, маючи 4 показники рівня розвитку регіонів, було проведено стандартизацію ознак, оскільки вони мають різні одиниці виміру. Отримавши нормовані значення, було розподілено показники на стимулятори та дестимулятори, потім визначено вектор-еталон та розраховано таксономічний показник рівня розвитку кожного регіону (рис. 2).
Проаналізувавши отриману діаграму, можна побачити, що найбільш розвиненими регіонами вибірки є Ірландія, Германія та Франція. За ними йде група регіонів, значення таксономічного показника яких є в діапазоні 0,3–0,4 (Швеція, Італія, Бельгія, Іспанія, Данія, Фінляндія, Мальта та Австрія). Потім регіони в діапазоні 0,2–0,3, а саме: Польща, Естонія, Португалія, Люксембург, Латвія, Угорщина, Словенія, Чехія, Греція, Кіпр, Хорватія, Словаччина та Румунія. В діапазон від 0,1 до 0,2 ввійшли такі регіони: Болгарія, Латвія та Нідерланди. Найменше значення, до 0,1 має Україна, таке низьке значення показника зумовлено багатьма чинниками нерівномірності та асиметричності розвитку, серед яких значний «розрив» у ВВП на душу населення та рівня інфляції у порівнянні з країнами ЄС.
Таким чином, за результатами моделювання було сформовано місце кожного регіону у загальному рейтингу, що в свою чергу підтверджує положення про асиметричність та нерівномірність регіонального розвитку та поглиблення економічних розривів між регіональними системами [4]. Здобуті результати можуть бути взяті за основу подальших досліджень, наприклад, для розробки управління в умовах кризової ситуації, тобто направлення зусиль для виведення регіону з кризи, а також уникнення початку такої ситуації.
Література
- Бізнес-аналітика багатовимірних процесів / Клебанова Т. С., Гур’янова Л. С. та ін. Харків : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2018. – 272 с.
- Chagovets L. Machine Learning Methods Applications for Estimating Unevenness Level of Regional Development / Chahovets V., Chernova N., Chagovets L. // Data-Centric Business and Applications. Evolvements in Business Information Processing and Management (Volume 3) Springer, Cham, 2020. – Pp. 115-139. https://doi.org/10.1007/978-3-030-35649-1
- Керецман В. Регіональний розвиток як предмет державного регулювання / В. Керецман // Вісник національної академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 4. – С. 397–401.
- Тищенко А. Н., Кизим Н.А., Кубах А. И., Давыскина Е. В. Экономический потенциал региона: анализ, оценка, диагностика: монография. Харьков: ИНЖЭК, 2005. 176 с.