Формування моделі оцінювання та аналізу соціальної напруженості в сучасних реаліях
Доведено необхідність проведення системного аналізу та моніторингу рівня соціального напруження, а також передумов його формування. Проаналізовано існуючі підходи до постановки та вирішення задачі оцінювання та аналізу соціального напруження. Розглянуто приклади застосування можливостей економіко-математичного моделювання в процесі проведення оцінювання та аналізу соціального напруження як індикатора соціально-економічної безпеки.
Результати перших вагомих досліджень соціальної напруженості були отримані в рамках психології та соціології, зокрема структурно-функціонального підходу; підходу, заснованого на конфліктній парадигмі; теорії обміну; теорії модернізації; теорії постіндустріального суспільства. Зі здобуттям незалежності України та початком системних трансформацій на пострадянському просторі, дослідження соціальної напруженості стають актуальними в рамках соціології та економічних наук. Явище соціальної напруженості вважається краще дослідженим в рамках представників західних наукових шкіл.
Зокрема, в праці [1] наведено загальну методологію моделювання різних джерел соціальної напруги. При цьому серед ключових джерел соціальної напруги автори виокремлюють поляризацію суспільства через нерівність і бідність, відсутність динаміки розвитку соціальних груп, а також проблеми, пов’язані з середнім класом.
Існуючі взаємозалежності між поляризацією в суспільстві, соціально-економічною стабільністю, економічним зростанням та соціальною і економічною безпекою досліджуються в [2]. Описуються різноманітні підходи до побудови концептуальних та математичних моделей вимірювання поляризації доходів та соціальної поляризації, що є однією з ключових передумов формування і загострення соціальних протиріч та напруженості.
Автори [3] розробили індекс, який ефективно вимірює рівень соціальної напруги, породженої сегрегацією за класами доходів. Дані проведеного авторами панельного дослідження динаміки доходів свідчать про те, що хоча рівень соціальної напруги демонструє тенденцію до зростання, державні видатки та трансферти були ефективними для вирішення задачі нейтралізації зростаючого рівня соціальної напруги.
Як зазначають [4], аналіз показників, що відображають зміни в соціальній, економічній та політичній сферах за останній час показує їх значне погіршення та можливість зростання соціальної напруги в регіонах України. Для класифікації регіонів України за рівнем сформованої соціальної напруги та визначення привентивних заходів, спрямованих на запобігання виникненню кризових ситуацій, автори [4] рекомендують використання методичного підходу до класифікації регіонів з використанням методів дискримінантного та дисперсійного аналізу. Відповідний підхід передбачає виконання наступних дій: обґрунтування системи соціально-економічних показників, що характеризують рівень соціальної напруги; вибір та обґрунтування моделей класифікації регіонів.
Результати проведеного аналізу вітчизняних та зарубіжних методик оцінювання, аналізу та прогнозування соціальної напруженості дозволяють стверджувати, що актуальними і затребуваними будуть розробки методик, котрі поєднуватимуть в собі переваги як підходів до оцінювання соціальної напруженості на основі опитування респондентів, так і методик, заснованих на використанні статистичних та математичних методів аналізу статистичної інформації.
Існуючі на даному етапі методичні розробки як зарубіжних, так і вітчизняних науковців становлять беззаперечний інтерес як з теоретико-методичної, так і з практичної точки зору. Однак, треба зауважити, що серед наявних розробок практично відсутні методики, котрі дозволяють на концептуальному рівні оцінити, проаналізувати та спрогнозувати рівень і характер соціального напруження в регіонах країни, яка вже більше року потерпає від повномасштабного військового вторгнення з усіма наслідками для суспільства та економічної сфери.
Справедливими і слушними будуть рекомендації стосовно побудови концептуальної моделі аналізу соціальної напруженості, а також в процесі оцінювання, аналізу та прогнозування рівня соціальної напруженості в сучасних вітчизняних реаліях, сформульовані в [5]. В якості розвитку даних рекомендацій, на нашу думку, доцільно враховувати наступні чинники:
- Істотне погіршення неґативних очікувань населення, котрі стосуються перспектив створення умов для безпечного та сталого розвитку української держави і суспільства, що попередньо обумовлювалось наслідками коронакризи, а на даний час - повномасштабним військовим вторгненням на територію України. Як зазначається в [5], подібні очікування підсилюються активними бойовими діями в окремих регіонах держави, на деокупованих територіях, а також зростанням кількості загиблих цивільних та військових, мобілізаційними заходами, зростанням кількості біженців та тимчасово переміщених осіб, руйнуванням інфраструктури та втратою впевненості щодо можливостей припинення бойових дій і подальшого швидкого економічного відновлення.
- Посилення невпевненості тимчасово переміщених осіб стосовно можливостей швидкого повернення на місця свого попереднього проживання з можливістю продовжувати звичний спосіб життя в силу пошкоджень та руйнувань об’єктів житлової нерухомості, інфраструктурних об’єктів, замінування територій, посилення міграційних настроїв.
- Часткова або повна зневіра щодо можливостей отримання якісної освіти та медичної допомоги в Україні, можливостей забезпечення належного рівня матеріального добробуту за допомогою прозорих і законних методів.
- Суб’єктивно низька самооцінка переважною більшістю населення свого соціального статусу та рівня добробуту.
- Підсилення сумнівів щодо можливостей проведення ефективних інституційних змін за допомогою леґітимних механізмів та засобів, що має наслідком відносно нейтральну, а інколи негативну динаміку довіри до владних та суспільних інститутів, а також зростаючі переконання в тому, що неформальні інститути володіють більшою здатністю вирішувати нагальні потреби громадян, аніж формальні, передбачені законодавством інститути та механізми.
- Істотне скорочення купівельної спроможності населення на фоні значного рівня відкритого та прихованого безробіття, зростання рівня інфляції на фоні прогнозованого суттєвого скорочення реального ВВП з передбачуваним вимушеним зростанням частки соціальних виплат в бюджетах різних рівнів [5].
Література
- Kakwani, N., Son, H.H. (2016). Measuring Social Tension. In: Social Welfare Functions and Development. Palgrave Macmillan, London. https://doi.org/10.1057/978-1-137-58325-3_3
- Permanyer, I. (2018). Income and social polarization: theoretical approaches. In Handbook of Research on Economic and Social Well-Being (pp. 434-459). Edward Elgar Publishing.
- Yoonseok Lee and Donggyun Shin Measuring Social Tension from Income Class Segregation. Journal of Business & Economic Statistics Vol. 34, No. 3 (July 2016), pp. 457-471. Published By: Taylor & Francis, Ltd.
- Klebanova T. S. Classification Of Regions Of Ukraine By The Level Of Social Tension / T. S. Klebanova, O. O. Rudachenko, V. S. Gvozdytskyi at el // WSEAS Transactions on Systems and Control. ‒ 2020. ‒ Vol. 15. ‒ Р. 576‒584.
- Пілько А.Д. Формування концептуальної моделі аналізу соціальної напруженості. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2022. №35. - с. 61-66.