Порівняльний аналіз нерівномірності регіонального розвитку регіонів України та Словаччини
У роботі здійснено побудову моделі кластерного аналізу рівня соціально-економічного розвитку регіонів, що дозволяє оцінити ступінь міжрегіональної диференціації та розробити рекомендації щодо зменшення асиметрії регіонального розвитку.
Одним із базових завдань регіонального управління є згладжування асиметрії регіонального розвитку. Посилення останньої призводить до формування фрагментарного економічного простору, порушення міжрегіональних зв’язків, посилення економічної «ізоляції» регіонів, розширення числа депресивних регіонів, негативних міграційних трендів. Згладжування асиметрії регіонального розвитку дозволяє нівелювати загрози економічній безпеці, сформувати сталу траєкторію соціально-економічного розвитку країни загалом.
Сучасні тенденції розвитку регіонів України, з одного боку, характеризуються зростанням рівня ресурсоефективності, енергоефективності внаслідок успішних реформ фінансової децентралізації, прискоренням впровадження інноваційних технологій у виробничо-економічні системи. А, з іншого, спостерігається ряд негативних тенденцій, пов’язаних з поляризацією економічного розвитку, що посилюється, внаслідок диференційованого природного потенціалу, географічного положення та рівня розвитку транспортної інфраструктури, рівня розвитку промислового виробництва та агрокомплексів, різного експортного потенціалу та ступеня інтеграції у світові ланцюжки доданої вартості тощо. Це актуалізує завдання оцінки зміни міжрегіональної соціально-економічної диференціації, порівняльного аналізу нерівномірності регіонального розвитку в Україні та країнах ЄС.
У роботі здійснено кластеризацію регіонів України та Словаччини (як країни ЄС-елемента наступного за ієрархією за рівнем глобальної конкурентоспроможності для України кластера) за рівнем соціально-економічного розвитку. Як інструментарій дослідження розглядалися такі методи кластерного аналізу, як ієрархічні агломеративні методи (метод Уорда) та ітеративні методи (метод k-середніх). Вибір найкращої моделі кластеризації та обґрунтування числа кластерів здійснювалося на основі аналізу функціоналу якості класифікації: сумарна внутрішньокласова дисперсія.
Результати класифікації регіонів для України та Словаччини наведено на (Рис. 1).
Як видно з рис.1, в Україні та Словаччині регіонами-лідерами є столичні регіони Київ та Братислава. Далі до них приєднуються опорні – промислово розвинені регіони та регіони з великими агломераціями. Для України це такі кластери регіонів, як Донецька та Дніпропетровська область (кластер 2), Запорізька, Київська, Львівська, Одеська, Полтавська, Харківська області (кластер 3). Для Словаччини кластер опорних регіонів формують 4 регіони (Рис. 2).
Загалом питома вага регіонів в Україні із високим рівнем соціально-економічного розвитку становить 36%, у Словаччині – 63%. Також дендрограма класифікацій свідчить про значно нижчий рівень міжрегіональної диференціації регіонів Словаччини порівняно з регіонами України. Слід зазначити, що для регіонів Словаччини досить сильним є розрив за рівнем економічної активності. Так, ВРП на душу населення столичного регіону більш ніж у 2,5 рази перевищує індикатор наступного за лідером регіону. Розрив у рівнях економічного розвитку регіонів Словаччини складає 3,3 рази. При цьому диференціація в індикаторах соціального розвитку не така істотна. Наприклад, розрив у рівні заробітної плати – 1,5 рази. В Україні спостерігається суттєва диференціація як за економічними (для порівняння розрив у рівні економічного розвитку – 7 разів), так і за соціальними показниками.
Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити висновок про низьку питому вагу «опорних» регіонів в економіці України та, як наслідок, суттєву соціальну диференціацію, що свідчить про необхідність адаптації стратегії соціально-економічного розвитку регіонів на державному рівні, яка враховує розвиток кластерних структур, що дозволяють сформувати цілісний економічний простір.