Моделювання соцільної згуртованості як ознаки соціально-економічних систем

Автори
Відомості

Даніч В.М.

д.е.н., професор, danichvitaly@gmail.com, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

oleksandr.kyshnir@pnu.edu.ua

Слукін Г. І.

магістр, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

slukingeorge@gmail.com

Розглянуті історичні та філософські засади розвитку наукової думки з визначення та вимірювання соціальної згуртованості. Надана авторська дефініція поняття соціальної згуртованості, побудована формальна модель, сформульована гіпотеза стосовно факторів впливу. Сформульовані висновки щодо можливостей застосування моделі.

В умовах надзвичайної мінливості світу будь-яка регіональна система стикається з ризиками, найбільшим із яких постає її внутрішнє роз’єднання, що призводить до припинення існування.

Вперше термін «соціальна згуртованість» згадується Е. Дюркгеймом у 1897 р. як “характеристика суспільства, яка показує взаємозалежність між індивідами цього суспільства” [1]. Пізніше свій внесок в розвиток концепції зробили Г. Ле Бон, З. Фрейд, Ч. Кулі, М. Грановеттер, Д. Локвуд, К. Льюін, Дж. Гоманс та інші. Різноманіття наукових підходів та визначень доводить, що соціальна згуртованість є складним синтезованим поняттям, а будь-яка позиція дослідника – суб’єктивною.

На нашу думку ключовими складовими згуртованості є мотивація до згуртовування, зв’язаність як кількість та якість зв’язків у суспільстві та стан соціального середовища.

Таким чином, пропонується наступне визначення соціальної згуртованості:

«Соціальна згуртованість - це суспільна характеристика, що відображає ступінь об’єднаності індивідів навколо спільної мети шляхом утворення й використання первинних та вторинних соціальних зв’язків під впливом середовища»

Для кількісної оцінки пропонується наступна формальна модель:

\[ Sc=M*C*E \tag{1}\]

де Sc - соціальна згуртованість (від англ. «social cohesion»), M - мотивація, C - зв’язанність (від англ. «connectedness»), E - оцінка середовища (від англ. «environment»). Параметри приймають значення в інтервалі [0 ; 1].

Модель має мультиплікативний характер тому, що відсутність будь-якої складової унеможливлює утворення згуртованості. Кожна зміна приймає лише невід’ємні значення.

Кожна з трьох складових соціальної згуртованості формується під впливом набору факторів.

Формальна модель мотивації:

\[ M=Sg*(m1*V+m2*B) \tag{2}\]

де Sg - об’єднуючий потенціал спільної мети (від англ. «shared goal»), V - погодження зі спільними цінностями (від англ. «values»), B - вигода від приєднання до групи (від англ. «benefit»), m1, m2 - вагові коефіцієнти.

Формальна модель зв’язаності:

\[ \begin{align*} C=c1*PrBr+c2*PrInt+c3*PrR+c4*SecBr+\\c5*SecInt++ c6*SecR \end{align*} \tag{3}\]

де PrBr - розгалуженість первинних зв’язків (від англ. «primary branching»), PrInt - інтенсивність первинних зв’язків (від англ. «primary intensity»), PrR - стійкість первинних зв’язків (від англ. «primary resilience»), SecBr - розгалуженість вторинних зв’язків (від англ. «secondary branching»), SecInt - інтенсивність вторинних зв’язків (від англ. «secondary intensity»), SecR - стійкість вторинних зв’язків (від англ. «secondary resilience»), c1-c6 - вагові коефіцієнти.

Формальна модель середовища:

\[ \begin{align*} E=e1*Eq+e2*ICTr+e3*CITr+e4*IInstTr+\\e5*InstITr++ e6*Vol+e7*Ad+e8*Sym \end{align*} \tag{4}\]

де Eq - економічна рівність (від англ. «equality»), ICTr - довіра індивіда до комьюніті (від англ. «individual-community trust»), CITr - довіра комьюніті до індивіда (від англ. «community-individual trust»), IInstTr - довіра індивіда до інститутів (від англ. «individual-institute trust»), InstITr - довіра інституів до індивіда (від англ. «institute-individual trust»), Vol - розповсюдженість безкорисливої допомоги (від англ. «volunteering»), Ad - активність публічної дискусії (від англ. «activeness of discussion»), Sym - дотримання єдиної символьної системи (від англ. «symbolic system»), e1-e8 - вагові коефіцієнти.

Висновки. Формалізація поняття соціальної згуртованості дозволяє кількісно оцінити показник, провести порівняльний аналіз та застосовувати методи статистичного аналізу. Таким чином можуть бути виявлені тенденції розвитку регіональних соціально-економічних систем, розроблені інструменти впливу.

Література

  1. Durkheim, Emile. 1897. Le suicide: étude de sociologie. New York, NY: F. Alcan