Обмеження законодавства України щодо здійснення інвестиційної діяльності підприємствами
У роботі проведено детальний огляд інвестиційного клімату в Україні, включаючи законодавчі рамки, які забезпечують рівний захист прав інвесторів, умови для іноземних та внутрішніх інвестицій, а також конкретні обмеження щодо суб’єктів і об’єктів інвестування. Отримані результати дозволять розробити стратегії для оптимізації інвестиційної діяльності підприємств з урахуванням українського регулятивного середовища.
Українське законодавство встановлює чіткі правові, економічні, та соціальні умови для інвестиційної діяльності на своїй території, спрямовані на забезпечення рівного захисту прав та інтересів суб’єктів інвестиційної діяльності. Інвестиції визначаються як майнові та інтелектуальні цінності, вкладені в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, з метою створення прибутку або досягнення соціального ефекту. Ці цінності можуть бути в формі коштів, цінних паперів, рухомого чи нерухомого майна, майнових прав, інтелектуальної власності, а також інших активів [1].
Щодо іноземних інвесторів, держава надає ряд гарантій, включаючи захист від змін в законодавстві, які можуть негативно вплинути на іноземні інвестиції, обмеження на примусове вилучення майна, та право на відшкодування збитків, спричинених діями або бездіяльністю державних органів. Іноземним інвесторам також гарантується право на безперешкодний переказ за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних на законних підставах. Однак, іноземні інвестиції повинні бути зареєстровані для отримання цих пільг та гарантій. Нереєстровані іноземні інвестиції не дають права на їх одержання. Важливо, що інвестиція вважається такою, що приносить прибуток не лише інвестору, але й державі та її громадянам через створення робочих місць, зростання виробництва та податкові надходження [2].
Українське законодавство не встановлює жорстких обмежень на суб’єкти, які можуть займатися інвестиційною діяльністю, але визначає широке коло учасників інвестиційного процесу та регулює їхні взаємовідносини.
Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи України та інших країн. Водночас існує ряд обмежень, щодо суб’єктів інвестування:
- особи, які визнані терористами або терористичними організаціями;
- особи, щодо яких застосовано санкції Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Організації Об’єднаних Націй;
- особи, які не мають права на здійснення інвестиційної діяльності згідно з законодавством України.
Законодавство України дозволяє інвестування в широкий спектр об’єктів, але також встановлює певні обмеження на деякі види інвестицій. Зокрема, інвестиції можуть бути здійснені в майнові та інтелектуальні цінності, включаючи кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, рухоме та нерухоме майно, майнові права, інтелектуальні цінності, “ноу-хау”, права користування землею та інші ресурси. Це регулюється Законом України “Про інвестиційну діяльність” [1].
Однак, існують важливі обмеження, зокрема, щодо інвестування у землі природно-заповідного фонду та інші об’єкти з природоохоронним призначенням. Законодавство регламентує спеціальний правовий статус цих земель і обмежує можливість їх передачі у приватну власність. Це обмеження передбачено Земельним кодексом України та іншими законами, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища. Контроль за дотриманням правового режиму земель природно-заповідного фонду здійснюється відповідними державними органами, а порушення може тягнути за собою кримінальну, адміністративну чи цивільну відповідальність [3-5].
Також, інвестування в об’єкти, створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних стандартів, категорично заборонено на законодавчому рівні. Це має на меті забезпечення екологічної безпеки та охорону здоров’я населення.
Підприємства можуть здійснювати інвестиційну діяльність через кілька основних напрямків. Прямі інвестиції включають вкладення в нові проекти, розширення виробництва, або оновлення обладнання, що дозволяє підвищити ефективність та конкурентоспроможність. Придбання цінних паперів, таких як акції або облігації інших компаній, дозволяє отримувати дохід у формі дивідендів або процентів. Участь у венчурних фондах відкриває доступ до інноваційних стартапів з великим потенціалом зростання. Внески в інвестиційні фонди дозволяють диверсифікувати інвестиції та отримати доступ до професійного управління активами. Реінвестування прибутку в власну діяльність сприяє подальшому розвитку компанії. Створення спільних підприємств із іншими компаніями може відкрити нові ринки або дозволити обмінюватися технологіями та досвідом. Вибір конкретного способу інвестування залежить від стратегічних цілей підприємства, рівня ризику, який воно готове прийняти, і очікуваної віддачі від інвестицій.
Слід зазначити, що з прийняттям Закону України “Про віртуальні активи”, ухваленого у 2022 році, встановлюються основні рамки для регулювання криптовалют і діяльності пов’язаної з ними. Відповідно до цього закону, криптовалюти розглядаються як нематеріальні блага і не є засобами платежу або предметом обміну на майно чи послуги [6].
Попри те, що криптовалюти не заборонені до використання, інвесторам та суб’єктам господарювання необхідно уважно стежити за оновленнями в законодавстві та дотримуватися встановлених правил і обмежень для уникнення можливих правових наслідків.
Обмеження інвестиційної діяльності можуть відрізнятися залежно від типу та розміру підприємства, а також від сфери його діяльності. Деякі категорії підприємств, наприклад, що займаються фінансовими послугами, можуть підпадати під додаткові регуляції та мати певні обмеження. Водночас малі та середні підприємства можуть користуватися певними полегшеннями у доступі до фінансування або податкових стимулів.
Обмеження інвестиційної діяльності підприємств в Україні визначаються законодавчо і можуть змінюватися залежно від типу бізнесу, його розміру та сектору економіки. Ці обмеження встановлюються з метою захисту національних інтересів, забезпечення економічної безпеки країни та регулювання фінансового ринку. Важливо, щоб підприємства уважно вивчали діюче законодавство та зверталися за професійною консультацією перед здійсненням інвестицій, щоб уникнути потенційних правових ризиків та оптимізувати інвестиційний процес.
Література
- Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року, ВВР, 1991 р., N 47, ст.646.
- Закон України “Про захист іноземних інвестицій на Україні” від 05 жовтня 1991 року, ВВР, 1991 р., N 46, ст.616.
- Земельний Кодекс України, ВВР, 2002 N 3-4, ст.27.
- Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 26 червня 1991 року, ВВР, 1991 р., N 41, ст.547.
- Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року, ВВР, 1992 р., N 34, ст.503.
- Закон України “Про віртуальні активи” від 17 лютого 2022 року, ВВР, 2023 р., N 15, ст.51.