Міжнародний досвід моделювання процесу прийняття рішень домогосподарствами
У роботі викладено узагальнення міжнародного досвіду моделювання процесу прийняття рішень домогосподарствами. Описано унітарний та неунітарний (некооперативні та кооперативні моделі) методологічні підходи до дослідження поведінки домогосподарств. В Україні використання неунітарного підходу у моделюванні соціально-економічної поведінки домогосподарств не набуло широкого поширення, потребує подальшого вивчення та оцінки доцільності і можливості його використання.
У соціально-економічному розвитку будь-якого суспільства домогосподарства відіграють домінуючу роль, вони є споживачами та постачальниками ресурсів на ринках праці, землі, капіталу, визначають умови функціонування товарного, фінансового, інформаційного ринків. Моделювання процесу прийняття рішень всередині домогосподарства дозволяє вивчати поведінку домогосподарств, їх схильність до споживання різних благ, витрат на освіту, культуру, охорону здоров’я, виховання, тощо. Метою роботи є дослідження міжнародного досвіду моделювання процесу прийняття рішень всередині домогосподарства. Дослідження здійснено на основі аналізу широкого кола міжнародних та вітчизняних наукових публікацій теоретичного та емпіричного характеру. В роботі використані загальнонаукові теоретичні методи. В мікроекономічній торії існує два принципово відмінних підходи до дослідження процесу прийняття рішень (в тому числі щодо споживання) всередині домогосподарства, і відповідно, різні теоретико-методологічні підходи до моделювання поведінки домогосподарств (Рис. 1). Згідно унітарного підходу, який панував починаючи з 1950-х років, припускається, що домогосподарство, навіть якщо воно складається з декількох осіб, приймає рішення як єдиний агент, керуючись деякими груповими вподобаннями, які обмежені спільним бюджетом та припускається, що домогосподарство поводитися раціонально. Класичними унітарними моделями є модель консенсусу П. Сем’юельсона та модель альтруїзму Г. Беккера [1]. В той же час, наукові дослідження свідчать, що не можна розглядати домогосподарства, які складаються з декількох осіб з різними вподобаннями, як одну особу, яка приймає рішення [2; 3]. Домогосподарство можна розглядати як мікро-соціум, колектив, який складається з кількох індивідів зі своїми раціональними уподобаннями [1].
Джерело: складено автором
Методологічна слабкість, на думку науковців, зумовлена використанням функції максимізації корисності домогосподарства, тобто декількох осіб, що суперечить неокласичному індивідуалізму, відповідно якому кожен споживач характеризується своїми власними уподобаннями [2; 3]. Безпосереднім наслідком цієї проблеми є те, що такі моделі не можуть пояснити, чому домогосподарства будуть споживати по-різному залежно від того, наприклад, хто отримує податкові пільги на дітей, або від фактичної системи оподаткування доходів. Друга проблема виникає через використання агрегованих вподобань, які повністю унеможливлюють можливість аналізу розподілу благ всередині домогосподарства, який дає змогу відповісти на питання «як в домогосподарстві розподіляється споживання між його членами?». Таке питання важливе, оскільки краще розуміння процесу прийняття рішень домогосподарством може покращити інструменти соціальної та економічної політики [4].
На фоні дискусії з приводу недоліків унітарної моделі у 80-х роках науковці запропонували новий методологічний підхід до дослідження поведінки домогосподарств: не-унітарний. Неунітарні моделі поведінки домогосподарств чітко припускають, що домогосподарства складаються з кількох різних членів з власними уподобаннями, які відрізняються один від одного [5].
Неунітарні моделі можна розділити на дві основні категорії: кооперативні (колективні) моделі, в яких розподіл має бути ефективним за Парето; і некооперативні моделі, які базуються на концепції рівноваги Курно-Неша. Функції попиту, які описують поведінку домогосподарств у цих моделях, підлягають обмеженням, які відрізняються від традиційних умов Слуцького. Крім того, у певній кількості конкретних випадків уподобання різних членів домогосподарства можна визначити за спостережуваною поведінкою.
Некооперативні моделі базуються на теорії ігор, а точніше на рівновазі Курно-Неша. Принцип полягає в тому, що члени домогосподарства діють так, щоб максимізувати свою власну корисність за умови власного бюджетного обмеження, враховуючи при цьому рішення свого партнера [5]. В некооперативних моделях не очікують, що всі рівноваги будуть оптимальними за Парето [7]. Кооперативні або колективні моделі поведінки домогосподарств можна розділити на два типи: один передбачає, що рішення є результатом процесу переговорів; інший передбачає, що сімейні рішення завжди ефективні за Парето.
Моделі переговорів використовують інструменти теорії ігор у своєму аналізі. Так зване торгове рішення Неша є концепцією всіх кооперативних ігор. Його слід відрізняти від рівноваги Неша, яка є концепцією рішення, що використовується в некооперативних іграх [8]. У найпростішій формі проблема переговорів може бути представлена, як ситуація, коли двоє людей співпрацюють, щоб покращити становище кожного порівняно з ситуацією, коли ці особи не співпрацюють. Кожен має власні інтереси, уподобання, а отже, і індивідуальні функції корисності. У домогосподарстві рішення приймаються шляхом переговорів, кооперативної гри. Моделі переговорів відрізняються від унітарних моделей тим, що процес прийняття рішень у домогосподарстві чітко визначений. Це також фундаментальна відмінність між моделями переговорів і моделями, ефективними за Парето. Крім того, в унітарних моделях розглядається лише об’єднаний дохід сім’ї, тоді як у моделях переговорів наголос робиться на тому, хто насправді контролює різні джерела доходу[6].
Колективний підхід дослідження процесу прийняття рішень всередині домогосподарства спирається на два фундаментальні припущення: по-перше, кожна особа в домогосподарстві має власні вподобання та індивідуальні функції корисності. По-друге, цей процес призводить до результатів, ефективних за Парето. Цей підхід першими запропонували Чіаппорі та Аппс і Ріс [9].
Перші розробки колективного підходу викликали низку нових досліджень у сфері поведінки домогосподарств, адже колективні моделі включають певні аспекти, які неможливо проаналізувати за допомогою унітарної моделі. Сюди входить процес прийняття рішень всередині сім’ї, розробка індивідуальних уподобань і наступні численні функції корисності в рамках одного домогосподарства. Також за їх допомогою визнається індивідуальність членів домогосподарства та нерівність між членами.
Широкий спектр колективних моделей поведінки домогосподарств був предметом спроб розвинути їх у нові форми. Зокрема, багато уваги приділено гендерній перспективі в домашньому господарстві [2].
Колективні моделі поведінки домогосподарств використовуються для дослідження таких питань, як пропозиція робочої сили, споживання та заощадження, виробництво домогосподарств і розподіл всередині домогосподарств, рівень бідності, тощо . Для емпіричного аналізу використовуються дані, що охоплюють більшість розвинених країн і країн, що розвиваються. Також існує низка досліджень, які висвітлюють теоретичні дослідження колективного підходу, та роботи з використанням міжнародних емпіричних даних [5].
В Україні досліджуючи економічну поведінку домогосподарств науковці використовують переважно унітарний підхід. Використання колективного підходу у моделюванні поведінки домогосподарств не набуло широкого поширення, частково такі дослідження виконуються науковцями Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України [10; 11], та потребує подальшого вивчення і оцінки доцільності і можливості використання.
Література
- Nepal, Kali & Fukuda, Daisuke & Yai, Tetsuo (2005). Microeconomic Models of Intra-Household Activity Time Allocation. Journal of the Eastern Asia Society for Transportation Studies, Vol. 6, pp. 1637 – 1650
- Browning, M. and Bourguignon, F. and Chiappori, P.-A. and Lechene, V. (1994) Income and outcomes: a structural model of intrahousehold allocation. Journal of Political Economy, 102 (6). pp. 1067-1096
- Browning, M. and Bourguignon, F. and Chiappori, P.-A. and Lechene, V. (1994) Income and outcomes: a structural model of intrahousehold allocation. Journal of Political Economy, 102 (6). pp. 1067-1096.
- Chiuri, Maria Concetta (2000). Individual decisions and household demand for consumption and leisure. Research in Economics, Elsevier, vol. 54(3), pages 277-324, September.
- Chiappori, Pierre-André; Donni, Olivier (2009) : Non-unitary models of household behavior: a survey of the literature, IZA Discussion Papers, No. 4603, Institute for the Study of Labor (IZA), Bonn
- Päivi Mattila-Wiro (1999) Economic Theories of the Household: A Critical Review. UNU/WIDER Working Papers No. 159
- Lundberg, Shelly and Pollak, Robert, (1994), Noncooperative Bargaining Models of Marriage. American Economic Review, 84, issue 2, p. 132-37.
- Gravelle, H., & Rees, R. (2004). Microeconomics (3rd ed.). Financial Times, Prentice Hall.
- Martin Browning, Pierre-AndrÈ Chiappori, Yoram Weiss (2014) The Economics of the Family, Cambridge University Press.
- Саріогло В.Г. Мікродані у соціально-економічних дослідженнях : монографія / В.Г.Саріогло; НАН України, Ін-т демографії та соц. досліджень ім. М. В. Птухи. Умань : Видавець «Сочінський М.М.», 2021. 296 с.
- Sarioglo, Volodymyr, & Korotkova, Dariia (2023). Modeli spozhyvchoi povedinky domohospodarstv: evoliutsiia vid unitarnykh do kolektyvnykh [Models of Household Consumer Behavior: Evolution from Unitary to Collective]. Demohrafiia ta sotsialna ekonomika - Demography and Social Economy, 3 (53), 79-96. https://doi.org/10.15407/dse2023.03.079