ІНФОРМАЦІЙНА ВЗАЄМОДІЯ АГЕНТІВ УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ УЗГОДЖЕННЯ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Логвіненко Б.І.
Аспірант
bodya00728@gmail.com
Інститут економіки промисловості НАН України

Презентація

На сьогодні завдяки сучасним інформаційним технологіям підхід до вивчення поведінкової економіки змінився, деякі питання втратили свою актуальність, а інші на чолі кута. Наприклад, питання узгодження рішень залишаються актуальними, тому що існує фактор людських взаємовідносин, минути який поки неможливо.

У роботі [1] під узгодженням рішень розуміється процедуру узгодження думок чи дій членів організації (агентів) із запропонованим рішенням проблеми. З огляду на це розглянемо поняття агентів взаємодії та їх ролі. Узгодження рішень є складним багаторівневим процесом управління і контроль за його виконанням залежить від компетенції та цілеспрямованості агентів, від доцільності та ефективності їх діяльності в організації.

Одним з першого хто ввів поняття «агентів» в поведінкову економіку був Стенлі Янг, який в своїй роботі [2] доводячи розвиток математичних засобів управління організацією вживає термін «агент» маючи на увазі його як суб’єкта економічних відносин, який бере участь у виробництві, розподілі, обміні або споживанні економічних благ.

У своїй монографії [3] автор, часто звертаючись до поняття агента має на увазі виконавчу особу, яка керується відповідними інтересами та приймає рішення на підставі обмеженого набору показників загальної економічної кон’юнктури. Якщо мова йде про організацію, то узгодження інтересів з ролями відбувається на всіх рівнях ієрархії, тому під агентом розуміють не тільки фізична особа, а й юридична особа-організація.

Отже, можна сказати що агент – це виконавець певної ролі в економіці, який керується відповідними інтересами та приймає рішення на підставі певних інтересів.

Розглядаючи інформаційну взаємодію агентів на підприємстві, розуміємо, що існує кілька сторін між якими відбуваються взаємовідносини. У роботі [4] автор термін «агент» визначає елемент системи, який має активність – здатність до цілеспрямованої поведінки та до вибору дій відповідно до власних уподобань та інтересів. Тобто, в роботі під агентами управління маються на увазі особи, що приймають рішення.

Взагалі термін «агент управління» визначає особу, яка керується та приймає рішення на підставі певних інтересів і знань, іншими словами –це особа приймає певні рішення, що впливають на економічну складову того чи іншого підприємства.

У статті [5] автор, вивчаючи принципи створення інтелектуальних систем нового покоління для ситуаційного управління ресурсами підприємств вводить в обіг поняття агента управління в реальному часі на основі формується теорії інтерсуб’єктивності управління. З описаного можна виділити що агент управління в системі узгодження рішень - це особа, яка приймає участь у виробництві за допомогою прийняття рішення, який керується відповідними інтересами та приймає рішення на підставі певних показників в системі узгодження рішень.

Говорячи про систему узгодження рішень в рамках інформаційних взаємовідносин маємо на увазі процедуру досягнення згоди членами групи з будь-яким запропонованим рішенням проблеми. Для механізмів узгодження інтересів учасників корпоративних відносин визначимо поняття агента управління в системі узгодження рішень як елемент системи, який має активність – здатність до цілеспрямованої поведінки та до вибору дій відповідно до власних уподобань та інтересів та який приймає участь у досягненні згоди щодо деякого питання з іншими членами групи чи колективу.

Розглянемо питання інформаційної взаємодії між агентами в процесі узгодження рішень на підприємствах. По-перше, взаємодії між агентами мають певну спрямованість – позитивну або негативну, тобто носять характер сприяння або протидії, тяжіння або відштовхування, кооперації або конкуренції, співробітництва або конфлікту, координації або субординації та ін. Так сприяння агентів один одному означає їх взаємодопомогу, коли дії одних агентів допомагають діям інших. Відбувається узгодження індивідуальних дій в інтересах посилення кінцевого ефекту (досягнення синергії). Сприяння переростає в кооперацію при наявності спільної мети, взаємної адаптації і широке використання можливостей один одного. Навпаки, в разі протидії агенти заважають один одному, перешкоджають досягненню індивідуальних цілей кожного. По-друге, взаємодію між агентами необхідно розглядати з точки зору ієрархії інформаційного обміну – вертикальне чи горизонтальне узгодження.

Вертикальне узгодження (рис. 18) має на увазі узгодження рішень на різних рівнях управління підприємства (ієрархічне), наприклад, від підлеглого до начальника або навпаки. Ця структура управління має найбільше поширення за рахунок чітко вираженої ієрархії: чим вища посада, тим більше повноважень і підлеглих. Підстава піраміди складається з посад, у яких немає підлеглих. Перевагою цієї системи є чіткий розподіл обов’язків і чітка ієрархія взаємин та інформаційного обміну, проте в контексті системи узгодження рішень через великої кількості рівнів час узгодження рішень затягується, що може призводити до неефективності цієї системи.

Інформаційна взаємодія агентів в процесі вертикального узгодження рішень на підприємствах.

Рис. 18: Інформаційна взаємодія агентів в процесі вертикального узгодження рішень на підприємствах.

Горизонтальне узгодження (рис. 19) має на меті процедуру досягнення згоди членів організації з пропонованим рішенням проблеми на одному рівні (органічне), наприклад, між начальниками відділів або співробітників одного підрозділу, коли всі вони знаходяться на одному рівні управління або підпорядкування підприємства. Горизонтальна структура спрямована на те, щоб мінімізувати бюрократію в структурі управління для прискорення процесу узгодження документів, прийняття рішень, підвищення адаптивності і гнучкості компанії.

Інформаційна взаємодія агентів в процесі горизонтального узгодження рішень на підприємствах.

Рис. 19: Інформаційна взаємодія агентів в процесі горизонтального узгодження рішень на підприємствах.

Процес узгодження в горизонтальній системі проходить швидше ніж у вертикальній, однак перешкодою в даній ситуації може стати питання відстоювання особистих інтересів, що так само може затягувати час узгодження.

В цілому [6], різноманітні ситуації взаємодії агентів необхідно аналізувати на різних рівнях. Складна ситуація реальної інформаційної взаємодії в процесі узгодження рішень, в якій завжди переплетені кооперативні і конфліктні аспекти, розпадається на більш прості ситуації. Однак яка б система стимулювання не застосовувалася, існує взаємна залежність основних інтересів всіх членів організації. Таким чином, актуальним в процесі узгодження рішень стає аналіз та врахування суб’єктивних компонентів інформаційних взаємодій агентів та інших рефлексивних чинників, які можуть впливати на процес узгодження і результат прийняття рішень і, як наслідок, на результат функціонування підприємств. Перспективним напрямком дослідження є розробка ефективної системи рефлексивного управління процесом узгодження рішень на підприємствах, при якій досягається узгодженість системи управління і цілі співробітників збігаються з цілями підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Логвіненко Б.І. Аналіз механізмів узгодження рішень в системі рефлексивного управління на підприємствах. Сучасні проблеми моделювання соціально-економічних систем./ Матеріали XII міжнародної науково-практичної конференції 09-10 квітня 2020 р. – Мультимедійне наук. електрон. вид. – Братислава – Харків, ВШЕМ – ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2020. Укр. мова, рос. мова, англ. мова. – [Електронний ресурс] - http://mpsesm.org/book/2020/
  2. Янг С. Системное управление организацией. Пер. с англ. под ред. С. П. Никанорова, С. А. Батасова. М., «Советское радио», 1972, стр. 456, т. 18.200 экз.
  3. Разработка многоагентной системы для прогнозирования поведения динамической системы в режиме реального времени / К.А. Ручкин, А.В. Данилов // Штучний інтелект. — 2011. — № 4. — С. 449-460. — Бібліогр.: 10 назв. — рос.
  4. Турлакова С.С. Рефлексивне управління стадним поведінкою на підприємствах: концепція, моделі і методи: монографія / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2020. 322 с.
  5. Управление взаимодействием агентов в системе электронного обучения / Т.Л. Мазурок // Штучний інтелект. — 2009. — № 3. — С. 340-346. — Бібліогр.: 5 назв. — рос.
  6. Гайнанов Д.А., Закиров И.Д. Механизм взаимодействия экономических агентов в системе управления разноуровневыми социальноэкономическими системами // Information Technologies for Intelligent Decision Making Support (ITIDS’2015)// Proceedings of the 3rd International Conference. 2015. С. 164-168.