МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Хорошун В.В.
к.е.н., доцент
vixhoroshun@gmail.com
Запорізький національний університет (Україна)

Прийняття управлінських рішень, адекватних ситуаціям, що склались не можливо лише на основі досвіду та інтуїції керівників. Внаслідок цього прийняття управлінських рішень на підприємствах доцільно здійснювати із застосуванням економіко-математичних методів, що відбивають як специфіку діяльності підприємств, так і сучасні економічні умови.

Тому основою вирішення проблемних ситуацій є моделювання процесу прийняття управлінських рішень [1, с. 8], суть якого полягає в аналізі і діагностиці стану соціально-економічної системи за її описовими ознаками, розробці прогнозу розвитку соціально-економічної ситуації за експертними оцінками основних варіантів управлінських дій, їх обробці, ухваленні рішень відповідною особою, розробці плану дій, контролю та аналізу результатів розвитку ситуації після управлінської дії.

Актуальність проблематики обумовлена сучасними умовами світового соціально-економічного розвитку, особливо важливою областю знань є інформаційне управління [2, с. 219], яке полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на систему з метою досягнення нею бажаного (з погляду керуючого пристрою) стану, тобто збору й переробці інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Виходячи з актуальності можна сформулювати мету дослідження: аналіз теоретико-методологічних засад, удосконалення та реалізація економіко-математичних моделі інформаційного управління підприємством. Об’єктом дослідження є процеси інформаційного управління підприємством. Предметом дослідження є економіко-математичні методи та моделі в системі інформаційного управління підприємством.

Для кожної конкретної моделі рішення завдання інформаційного управління може бути розбите на кілька етапів [3, с. 7].

Перший етап можна назвати побудовою моделі поводження агентів – дослідження інформаційної рівноваги, тобто визначення залежності результату рефлексивної взаємодії агентів від структури їх інформованості.

На другому етапі вирішується завдання управління – знаючи залежність інформаційної рівноваги від структури інформованості, необхідно знайти найкращу для центра структуру інформованості. Під «найкращою» мається на увазі припустима структура, що (з урахуванням витрат центра на її формування) спонукає агентів вибрати як інформаційну рівновагу найбільш вигідний для центра набір дій.

Третій етап включає дослідження властивостей інформаційного управління – його ефективності, обумовленої як значення цільової функції центра на безлічі інформаційних рівноваг гри агентів, стабільності (можна накладати вимогу, щоб реалізована центром інформаційна рівновага була стабільною) і складності.

Пропонована модель інформаційного управління в загальному вигляді представлена на рис. 9.

Модель містить у собі агента (агентів) і керуючий орган – центр управління. Кожний агент характеризується циклом: інформованість агента, процес реалізації рішення, функція спостереження, результат спостереження і знову інформованість агента. Для різних агентів ці чотири компоненти циклу є різними. У той же час, і це відображає напис «Агенти» на рис. 9, можна вважати цей цикл загальним для всієї керованої підсистеми, тобто для всього набору агентів.

Рис. 9: Загальна модель інформаційного управління (складено авторами).

Взаємодії агента (агентів) і центра характеризуються: інформаційним впливом центра, що формує ту або іншу інформованість агента (агентів); наслідком рішення дії агента (агентів), що впливає на інтереси центра. Виходячи зі своєї структури інформованості, агент вибирає ту або іншу дію.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бурков В.Н., Ириков В.А. Модели и методы управления организационными системами. М.: Наука, 2002. 270 с.
2. Карачина Н.П. Моделювання економічної поведінки підприємства на рівні мікроекономічного аналізу. Механізм регулювання економіки, 2008, № 2. С. 214-222.
3. Чхартишвили А.Г. Теоретико-игровые модели информационного управления. М.: ЗАО «ПМСОФТ», 2004. 227 с.