ОЦІНКА РІВНЯ МОТИВАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ДОМОГОСПОДАРСТВА НА ПІДСТАВІ УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗАКОНУ ВЕБЕРА-ФЕХНЕРА

Порохня В.М.,
д.е.н., професор

Класичний приватний університет (Україна)
Іванов Р.М.
к. ф.-м. н., доцент

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (Україна)

Презентація

Як психологічні так і соціальні фактори впливають не лише на формування економічної поведінки домогосподарства, а й на сприйняття ними її результатів, враховуючи як об’єктивні кількісні, так і суб’єктивні якісні показники.

Застосування унітарного підходу до вивчення економічної поведінки домогосподарств, запропонованого Г. Беккером [1], дозволило в дослідженні [2] запропонувати функцію корисності U сталої еластичності у фіксований момент часу у вигляді логарифмічної функції, яка для доходу Y буде мати вигляд \(U=lnY\). У цей же час в дослідженні [3] для оцінки мотивації економічної поведінки розглядається функція відхилення (абсолютного або відносного) між наявною і бажаною величиною складових доходів-витрат

\[\begin{equation} F(Y)=(1-\frac{Y}{Y_{дост}}), \tag{35} \end{equation}\]

\(Y_{дост}\) – бажаний (достатній) рівень доходів домогосподарства. Адже на величину мотиваційного фактору більше впливає відхилення від бажаного стану, ніж рівень, в якому перебуває соціально-економічна система.

З іншого боку, інтерпретуючи емпіричний психофізіологічний закон Вебера-Фехнера, можна кількісну оцінку мотивації виразити у формі

\[\begin{equation} m(Y)=rln(\frac{Y_{дост}}{Y}), \tag{36} \end{equation}\]

де r – додатний коефіцієнт пропорційності, який у даному випадку залежить від рівня узгодження ендогенних та екзогенних факторів (коефіцієнт масштабу).

Врахування особливостей того чи іншого домогосподарства полягає у визначенні відповідного значення коефіцієнту масштабу r шляхом вибору такого індивідуального його значення, при якому m(Y)=1. Такий стан має місце у ситуації, коли рівень доходів дозволяє домогосподарству забезпечити основні потреби на мінімальному рівні Ymin, отже не є критичним та не викликає паніки. У цьому випадку, з огляду на форму функції (36), коефіцієнт r визначається з рівняння

\[\begin{equation} m(Y_{мін})=rln(\frac{Y_{дост}}{Y_{мін}})=1; r=\frac{1}{ln(\frac{Y_{дост}}{Y_{мін}})} \tag{37} \end{equation}\]

Підстановка (37) в (36) зводить останнє до вигляду

\[\begin{equation} m(Y)=\frac{1}{ln(\frac{Y_{дост}}{Y_{мін}})}\cdot ln(\frac{Y_{дост}}{Y_{мін}}). \tag{38} \end{equation}\]

Запропонована функція мотивації дозволяє узгоджувати ендогенні та екзогенні фактори формування економічної поведінки шляхом встановлення як рівня доходів, який є достатнім, так і рівня, що забезпечує мінімальні потреби життєдіяльності домогосподарства \(Y_{мін}\). Порівняння її динаміки в залежності від рівня доходів з динамікою функції мотивації (35), величина якої визначає лінійне відхилення між повним «задоволенням» та реальним у відсотках, свідчить про наявність ділянок надвисокої мотивації, які відповідають рівню доходів, нижчому від мінімально припустимий, що є проявом кризових форм економічної поведінки.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономический подход / Г.С. Беккер. – М.: ГУ ВШЭ, 2003. – 672 с.

  2. Жук М.О. Оптимізація споживання та заощаджень домогосподарства в неперервному часі / М.О. Жук // Актуальні проблеми економіки. – 2016. – №2. – С. 377-386.

  3. Іванов Р.В. Якісно-кількісна оцінка складових бюджету домогосподарств/ Р.В. Іванов // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». – 2017. – №11(1). – С.99-105.