РЕФЛЕКСИВНІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У СИСТЕМІ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Оплачко І.О.
аспірант
Національний університет водного господарства та природокористування (Україна)

Антикризове управління діяльністю промислових підприємств повинно враховувати складність горизонтальних та вертикальних зв’язків таких підприємств, наявність значної кількості різноманітних комунікацій, багатогранність інформаційних потоків. Внаслідок чого управляти такими підприємствами, зазвичай, складніше, особливо при наявності загрози чи виникненні в їх діяльності кризових явищ. В таких умовах персонал всіх структурних підрозділів має вірогідність зіткнення з недоліками, нечіткістю або суперечністю інформації, що обумовлено складнощами формалізації і досліджень психології споживачів, постачальників і конкурентів. Це може вносити деяку ситуацію «невизначеності», коли спостерігається незавершеність при сприйнятті або пізнанні, а також різноманіття сенсу чого-небудь. В умовах невизначеності взаємодія між персоналом різних структурних підрозділів підприємства може мати неузгоджений характер. При здійсненні антикризового управління можливі варіанти неадекватного сприйняття не лише споживачів, постачальників і конкурентів, але і перетворень у внутрішньому середовищі підприємства: наприклад, появи нових функцій і структурних підрозділів, необхідності навчання персоналу. В процесі здійснення антикризового управління діяльністю промислових підприємств у ряді ситуацій взаємодії декількох осіб, окрім орієнтації в умовах ситуації, необхідна імітація і прогноз результатів розумової діяльності партнерів і противників, що, у свою чергу, імітують розумову діяльність того, хто приймає рішення. Саме тому антикризове управління діяльністю промислових підприємств повинне здійснюватися за наявності його відповідного організаційного забезпечення. Це повинно забезпечити оптимізацію структури персоналу за допомогою перерозподілу нових функцій, регламентацію взаємодії персоналу нових служб і підрозділів в існуючій структурі управління, організацію підбору найбільш компетентного персоналу для реалізації функцій антикризового управління і мінімізацію опору персоналу нововведенням.

С. Кара-Мурза підкреслює, що в умовах кризи, коли динаміка всіх процесів різко змінюється і виникають «розриви» неперервності функціонування, рефлексивний аспект управління має критичне значення [1, с. 18]. В таких умовах вищий управлінський персонал промислових підприємств повинен вміти передати рішення щодо цілей, принципів та механізмів управління таким чином, щоб забезпечити максимально ефективну та швидку розробку програми антикризових дій та дій з організації рефлексивних впливів по відношенню до суб’єктів-учасників кризових процесів.

До того ж, ефективність взаємодії структурних підрозділів в системі антикризового управління діяльністю підприємств безпосередньо залежить від бажання персоналу виконувати нові функціональні обов’язки. Закономірним явищем в поведінці персоналу може стати його опір нововведенням, що пояснюється психологічними особливостями людей та їх поведінки. Особливо важлива для запобігання опору персоналу щодо впровадження механізму антикризового управління позиція з даного питання керівника. Успішний керівник повинен поєднувати в собі чотири управлінські ролі: виробника, адміністратора, підприємця та інтегратора. Це означає, що він не лише повинен орієнтуватися на виробництво, на кількісні показники, дотримуватися правил, норм, але і генерувати нові ідеї, згладжувати конфліктні ситуації, займати позицію «співпраці з персоналом». Адже при прогнозуванні і ухваленні персональних рішень в ситуації з неповною інформацією люди схильні орієнтуватися на особисті погляди своїх авторитетів. Так, при оцінці керівника на перший план виступають такі якості, як наявність лідерських рис. Активність особи в ситуації невизначеності визначається не стільки лідерськими рисами і упевненістю, скільки внутрішнім локусом контролю (інтернальністю). Неврахування в прогнозуванні останнього показника автоматично знижує можливість надавати узгоджені рішення.

Професійна діяльність співробітників підрозділів, безпосередньо задіяних для виконання функцій антикризового управління, здійснюється не лише згідно сформованої програми антикризових дій, а й містить елементи, що вимагають прийняття рішень і відповідної поведінки в умовах обмеженості інформації про конкурентів, постачальників, споживачів. Ефективність діяльності в таких умовах значним чином залежить від індивідуальних особливостей персоналу. Важливим аспектом при цьому є вивчення особово-мотиваційного профілю персоналу, професійно пов’язаного з необхідністю приймати рішення і діяти в умовах неповної інформованості [2, с. 174].

Важливим є врахування економічної ефективності організаційних змін, що потребує дотримання принципів доцільності, своєчасності, компетентності. плановості, постійного контролю. Це потребує одночасного вирішення комплексу важливих завдань: оцінки зміни рівня підтримки рішень на індивідуальному та колективному рівнях, ідентифікації суб’єктів, схильних до опору, формалізації завдань організації рефлексивних впливів, визначення рівня підтримки тощо. Дотримання окреслених принципів може бути досягнутим за умов одночасного застосування комплексу положень різних науково-методологічних підходів: теорії менеджменту організацій, рефлексивного управління, теорії стадної поведінки, теорії мотивації, принципів гуманістичного та проактивного підходів [3, с. 123].

Таким чином, застосування рефлексивних інструментів управління персоналом в системі антикризового менеджменту промислових підприємств є ефективним способом реформування існуючої системи його функціонування. Адже врахування психологічних факторів поведінки суб’єктів є важливим чинником прийняття якісних управлінських рішень та організаційних змін в цілому. Перспективами подальших досліджень є моделювання поведінки персоналу в умовах організаційних змін.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Кара-Мурза С.Г. Подрыв рационального мышления и рефлексивное управление / С.Г. Кара-Мурза // Рефлексивные процессы и управление. – Том 3. – 2003. – №2. – С. 16-34.

  2. Мальчик М.В. Рефлексивное управление конкурентоспособностью промышленних предприятий : монография / М.В. Мальчик. – Донецк-Ровно : ЧП Лапсюк В.А., 2010. – 216 с.

  3. Сташкевич І.І. Аналіз методологічних підходів до мінімізації опору персоналу організаційним змінам на підприємстві / І. І. Сташкевич //nТеоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2015. – Вип. 2(3). – С. 118-124.