СТИПЕНДІАЛЬНІ СИСТЕМИ ВНЗ УКРАЇНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СТУДЕНТСЬКИМ ЗАГАЛОМ

Даніч В.М.,
д. е. н., проф.

Старчак І.В.
магістр

Усачова А.С.
магістр

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна (Україна)

Презентація

Актуальність теми дослідження. Інститут стипендії – один з важливих елементів системи професійної підготовки, який сприяє отриманню освіти різними верствами населення, забезпечує матеріальну підтримку здобувачів, виступає важливим фактором формування якісного ринку праці, в цілому – формування розвинутого і креативного суспільства. Фінансова сутність, функціонування стипендіальної системи залежить від двох основних складових: накопичувальної, яка визначає джерела формування і розмір стипендіального фонду, а також розподільної, яка визначає об’єми фінансування, правила і процедури призначення (розподілу) стипендій. Конкретні правила і порядок призначення стипендій визначаються законодавством, нормативними документами МОН України та ВНЗ. Разом з тим, ці правила, їх реалізація на місцях (в дозволених рамках) викликають багато дискусій та суперечок. Існує декілька систем стипендіального забезпечення, кожна з них має свої переваги та недоліки. Проте, ніхто однозначно не може дати відповіді на питання, яка система краща, яка забезпечує більшу мотивацію студентів. В той же час студенти – споживачі освітніх послуг – при виборі ВНЗ часто орієнтуються на стипендіальну програму закладу. Ґрунтовно підібрана схема забезпечення стипендією сприяє підвищенню ефективності роботи студентів. Слід зауважити, що проблема вибору ефективної загальноприйнятної стипендіальної системи досліджена недостатньо. Відомі роботи акцентують увагу на юридичних аспектах, переважна більшість публікацій носять ЗМІ-орієнтований характер.

Метою даної роботи є виявлення соціально-ефективної, схвалюваної освітнім загалом стипендіальної системи для ВНЗ України. Для досягнення поставленої мети було здійснено порівняльне дослідження існуючих рейтингових схем призначення стипендії, особливо в умовах обмеженого фінансування та невизначеностей, які природно властиві й завжди супроводжують схеми рейтингування. Методом анкетування було визначено відношення студентського загалу до існуючих схем, проаналізовані отримані результати та виявлені популярні моделі стипендіального забезпечення.

Сутність дослідження. Стипендіальні системи різних країн відрізняються, у першу чергу, джерелами фінансування. У більшості випадків таким джерелом є держава, в інших – благодійні фонди чи фонди підтримки певних категорій студентів (малозабезпечених, вихідців з певних етнічних груп, науково активних тощо). У США соціальні стипендії мають адресний характер, по своїй суті є знижкою плати за навчання.

Головним джерелом фінансування освіти у Франції є держава. Студенти отримують стипендію в середньому у розмірі 1000 євро. Університети можуть створювати власні фонди для залучення позабюджетних коштів.

Російська система базується на державній академічній стипендії. В своїй основі ця система є фінансово безлімітною (забезпечуються усі студенти, які мають певний результат складання заліково-екзаменаційних сесій – без трійок). Підвищена стипендія вимагає відмінного навчання протягом двох семестрів підряд або ж певних результатів наукової чи суспільної активності (що передбачає наявність рейтингової оцінки). При цьому, розмір звичайної стипендії є невеликим (менше 2000 р.), що мало стимулює студентів.

В Україні стипендіальна система є фінансово лімітною (забезпечуються 45% студентів, які навчаються за державним замовленням) та рейтинговою. По закінченню сесії студенти проходять процедуру рейтингування. Рейтинг визначається за результатами навчальної, наукової діяльності, при цьому враховуються результати суспільної, культурної та спортивної активності. Спеціалісти стверджують, що рейтингова система стимулює навчально-пізнавальну діяльність студентів, дає змогу здійснити комплексну діагностику навчальних досягнень людини, створює атмосферу здорової конкуренції, надає корисну інформацію фірмам-роботодавцям.

Для даного дослідження була розроблена анкета. Анкетування було проведене через сервіс Google Forms з розповсюдженням посилань на анкету в соціальних мережах (Facebook). Протягом двох тижнів зібрано 375 відповідей. Більшість людей, які проходили анкетування, представляють ХНУ ім. В.Н. Каразіна (87%). Представники СНУ ім. Даля складають 7%;ХНУРЕ – 2 %; НТУ «ХПІ» - 1.3 %; інших ВНЗ – 2.7 %. Отримані результати підтвердили необхідність рейтингової системи в умовах обмеженого фінансування, її об’єктивну сутність. На думку опитаних, така система мотивує студентів навчатися краще. Більшість респондентів (78%) підтримають введення додаткових балів при розрахунку рейтингу, з них 80 % вважають доцільним призначати додаткові бали за наукову складову. При цьому, за думкою 40% опитаних оптимальним співвідношенням між балами за навчання та додатковими балами є 95 % та 5 % відповідно. Останні вимоги – акцент на науковій складовій додаткових балів та співвідношення 95/5 – не виконані у представлених ВНЗ, бо 62,4 % респондентів вважають, що існуюча стипендіальна система їх  ВНЗ не є оптимальною. В цілому, проблема визначення системи, яка б задовольняла більшість респондентів, потребує подальшого дослідження.